ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДОМОРУ, ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ...
Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна —
Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ…
Вимирало Село – потопала в сльозах Україна,
І розгублене небо ковтало задушений плач.
Шаленів людомор – лютували нові яничари,
І старенька Бабуся міняла Ікону на Сніп…
Над Полями Святими замучені душі ячали,
І Дніпро захлинувся у розпачі страчених Слів.
Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви
І розгнуздана Пам’ять малює Історії слід…
Тільки ті Колоски – Життєдайного Виміру Витвір,
Як і завше, Очима Дитячими міряють Світ.
Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! 24 листопада в нашій державі відзначається День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.
З метою поглибити знання учнів про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, та з метою виховувати повагу до історичного минулого свого народу, який вистояв і проніс свої традиції через різні випробування, 23 листопада у Ваньковицькій СЗШ I-II ст. педагог-організатор Мільчановська О. І. провела годину-реквієм «Запали свічку пам’яті». Учні вшанували пам'ять невинно вбитих українців хвилиною мовчання, передаючи один одному запалену свічку. Діти прикріпили до карти України незабудки – символ пам’яті жертв голодомору. Присутні зі сльозами на очах і трепетом у серці переглянули кілька відеороликів про ці страшні події, а історичну інформацію можна було почерпнути з книжкової виставки «Схилимо голови в скорботі», яку організувала шкільний бібліотекар Кравчишин Г. М. Дев’ятикласники під керівництвом вчителя образотворчого мистецтва Сарабахи Г. І. виготовили з кольорового паперу букет синьо-жовтих незабудок. Мільчановська О. І. попросила учнів приєднатися 24 листопада о 16:00 до всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті». Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.
У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік.
Наші ноги розпухлі узули
В кирзяки-різаки у той рік
У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік,
Без труни, загорнувши в ряднину,
А на ранок — помер чоловік.
І невтомну трудягу старого
Без хреста повезли у той бік,
І кістьми забіліли дороги
За сто земель сибірських, сто рік.
У той рік і гілля, і коріння —
Все трощив буревій навкруги…
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорбота німа край могил.
Коментарi