Вечір-реквієм "Схилімо голови в скорботі"
Душа не має минулого часу-віку, вона завжди була й буде, молода і безсмертна. Пролиті сльози за безвинно померлих - то найкращий скарб, ними очищуються наші душі, наше серце. Через біль і сльозу ми по-іншому сприймаємо жах Голодомору, біль тих людей, що перетерпіли страшні 1932-1933 роки.
Свічу Пам'яті запалили учні Ваньковицької СЗШ І-ІІ ст. за мільйони душ, замордованих голодною смертю. Учні читали вірші, спомини очевидців, хвилиною мовчання вшанували жертв Голодомору.
Подібний захід проходить в школі щороку, учні розуміють, що ми не маємо права забувати народне слово правди. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.
Ніч огорнула мою Україну.
В небі високо засяяли зорі.
Чому ж до зірок я думкою лину,
Схиляючи голову в тихій покорі?
Може ті зорі – то душі людей,
Які відлетіли в Голодні часи?
...А серед них скільки було дітей!..
Їм не бачити більше земної краси.
Ніколи вже їм не пізнати Кохання...
Не пройтися щасливими лісом, ні полем...
Голод знищив життя і сподівання...
Збережи, Боже, рід наш!
Повернись до нас, Доле!
Раптом туга стискає душу мою...
Свічку поставлю в вікні. Запалю.
Прошепчу я тихенько молитву свою-
Тих, голодних, 30-х я гріх замолю.
Хай світло від свічки у небо летить-
Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,
Щоб Душа ця загублена спокій знайшла-
І у Вічність до Бога вона відійшла.
Коментарi